Першим відкрито виступив Франт. Під час прибирання прогулянкового двору він привів кількох приятелів і оточив двох відкинутих щільним кільцем. Усміхаючись, провокатор зажадав віддати йому Льоху для жорстокої розваги, ніби йшлося про річ, яку можна ненадовго позичити.
Сергій випростався й спокійно відповів, що помічник зайнятий дорученою роботою. Формально він захищав не лише Льоху, а й лад, затверджений Князем, однак Франт навмисне не визнавав цієї тонкості. Його справжньою метою було перевірити, як далеко поширюється рішення наглядача.
Франт розсміявся, ступив уперед і схопив Льоху за руку. Переляканий юнак скрикнув. У цю мить Сергій побачив перед собою не впливового в’язня, а чергового мучителя, і накопичена за місяці покірність раптом поступилася місцем люті.
Поруч стояло важке господарське відро. Сергій підхопив його обома руками й ударив призвідника по голові. Пролунав глухий звук, після якого Франт упав на асфальт, а його приятелі відступили, не вірячи, що безправний прибиральник наважився підняти руку на людину з вищої касти.
Двір поринув у тишу. Вчинок Сергія міг означати початок бунту, і всі чекали, як витлумачить його Князь. Авторитет неквапно підійшов до Франта, що лежав, оглянув присутніх і перевів спокійний погляд на захеканого захисника.
Гніву на його обличчі не було. У тому, що сталося, Князь побачив не напад на лад, а захист власного рішення. Франт оскаржив владу наглядача, коли спробував забрати Льоху всупереч установленим умовам, і був покараний тим самим знаряддям, яке вважав безпечним.
Князь звелів приятелям відвести оглушеного Франта. Після повернення до камери він прилюдно оголосив, що призвідник зганьбився й позбавляється колишніх привілеїв. Це рішення остаточно показало, кому належить останнє слово, але повністю звільнити Сергія від відповідальності авторитет теж не міг.
Напад відкинутого на старшого за становищем вимагав стягнення, інакше вся ієрархія дала б тріщину. Князь дістав заховане лезо й попередив, що обмежиться символічним покаранням. Різкий рух залишив на долоні Сергія глибокий кривавий поріз.
Біль мав назавжди нагадувати захисникові його справжнє місце. Піднімати руку на повноправних в’язнів йому, як і раніше, заборонялося. Виняток Князь зробив лише для тих випадків, коли чужі дії прямо порушували волю самого наглядача.
Затиснувши рану, Сергій мовчки кивнув. Він зберіг Льосі безпеку, але разом із нею отримав нове призначення, ще небезпечніше за попереднє. Тепер безправного вигнанця офіційно перетворювали на особистого ланцюгового пса кримінального господаря…
