Після смерті батьків нова біда зустріла мене майже байдуже. Здавалося, все всередині вже вигоріло, і черговий удар просто не знаходив живого місця. Я переконувала себе, що з часом відновлюся, коли зароблю й знову відчую ґрунт під ногами. Однак разом зі статусом студентки я втратила право жити в гуртожитку, а на оренду навіть крихітної кімнати коштів не було. Кілька днів комендантка дозволяла мені залишатися потай, але невдовзі попередила, що більше не зможе приховувати відраховану студентку.
Повернутися до селища теж не було змоги. Дім стояв напівзруйнований, ремонт потребував великих грошей, а постійну роботу там знайти було майже нереально. Крім того, один погляд на обвуглені стіни повертав мене до квітневого ранку. Доводилося триматися за місто й шукати будь-який шанс залишитися.
Колишня однокурсниця Анна розповіла про будівельну фірму «Горизонт», де часто змінювалися прибиральниці. Платили там прийнятно, а окремим працівникам дозволяли користуватися службовими приміщеннями. Я вирушила до відділу кадрів того ж дня. Робочих рук бракувало, тому довгих розпитувань ніхто не влаштовував, і мене прийняли майже одразу.
Надане житло виявилося комірчиною під сходами житлового будинку. У крихітний простір умістилися старе ліжко, вузька шафа й стіл біля маленького вікна; вздовж стіни тіснилися швабри, відра й пляшки з мийними засобами. Після гуртожитку, де я вже не мала права залишатися, навіть ця камірчина здалася справжнім порятунком.
Першої ночі я майже не спала. За стіною лунали кроки, під сходами грюкали двері, повітря було просякнуте різким запахом хімії, а ліжко відгукувалося скрипом на кожен рух. І все ж тут ніхто не збирався виставити мене вранці з речами. Поступово тісне приміщення стало єдиним місцем, де я могла почуватися у відносній безпеці.
Самостійність виявилася зовсім не такою, якою уявлялася мені раніше. Місце шкільного класу заступили чужі під’їзди, диплом залишився недосяжним, а всі речі вмістилися у вузькій шафі біля швабр. І все-таки в мене з’явилися заробіток і куток, звідки не виганяли. Трохи оговтавшись, я знову почала сподіватися, що назбираю грошей і колись продовжу навчання…
