Телефон затремтів на самому краю мого робочого столу, але я не одразу відірвався від кошторису. На екрані висвітилося ім’я Богдана Черняка — нашого сімейного лікаря, давнього...
— Спальню я займу вашу, — повідомила Тамара Григорівна, щойно відчинивши двері плечем. — А ви з Мироном у вітальні переб’єтеся. Молоді, здорові, на дивані не...
— Спочатку документи в нотаріуса, Марто, — сказав Богдан таким тоном, ніби йшлося не про чужу власність, а про розклад вечері. — Потім уже все інше....
— Климе Святославовичу, ви розумієте, що підписуєте не чернетку і не намір? — Левко Петрович відсунув договір трохи ближче до краю столу. — Після вашого підпису...
Того року я вже майже поставив хрест на навчанні. Не через лінощі й не через погані оцінки — причина була куди простіша й образливіша: вдома більше...
Роман Мельник не вважав себе людиною старою, але дедалі частіше ловив себе на тому, що половина життя вже залишилася десь позаду. Невисокий, підтягнутий, з уважними темними...
— Якась конторська щурка буде мене повчати? Стрій перед ним стояв нерухомо, але ця нерухомість не була дисципліною. Вона більше скидалася на заціпеніння стада, загнаного до...
Ранок у квартирі Ковальчуків почався не з весняного світла і не з пташиного щебету за вікном, а з голосу Мирона Петровича. Його баритон, щільний і поставлений,...
