Експертиза тривала майже чотири місяці. Фахівці зіставили час створення фальшивої адреси, резервні копії, метадані документів і відомості про входи до поштової скриньки з пристроїв Аміра; першу чернетку поруки було створено за три місяці до того, як він запропонував Анні одружитися. Почеркознавець підтвердив, що підписи на згоді й корпоративній заявці не належать Анні. Банк зберіг записи двох службових дзвінків: Амір вимагав провести перевірку без особистої присутності нової керівниці. Журнал відвідувань окремо підтверджував його візит до працівника банку напередодні весілля.
За ці місяці Анну тричі викликали давати пояснення. Щоразу їй доводилося повертатися до шелесту сукні, холодної ручки й фрази про паспорт. Після першого опитування вона дві доби не могла працювати; після другого вперше дійшла до психолога; після третього змогла сама зайти до ліфта тієї будівлі разом із Павлом, щоб підтвердити маршрут, яким вона вийшла з будівлі. Одужання виявилося не прямою дорогою, а низкою маленьких повернень.
Запис шлюбної ночі сам собою не доводив усієї схеми, але поєднав решту складових. На ньому Амір визнавав подання попередньої заявки, Саміра говорила про утримання паспорта, а Анна послідовно відмовлялася. Журнал охорони підтверджував час її виходу, камери — весільну сукню та спробу Аміра її зупинити. Підроблене листування пояснювало, чому родина вважала її учасницею оборудки.
Під час наступного опитування Амір визнав частину правди. Він познайомився з Анною, уже знаючи, що її студія має бездоганну фінансову історію. Спершу збирався лише запропонувати їй оплачувану роль, потім справді прив’язався й кілька разів відкладав розмову. Що ближчим було весілля, то дужче він переконував себе, що після шлюбу її згода стане формальністю, а борг удасться закрити раніше, ніж вона щось втратить.
— Я кохав тебе, — сказав він у коридорі після опитування.
Анна відчула звичний клубок у горлі, але тепер не сплутала біль із сумнівом. — Ти любив життя, у якому я не могла сказати тобі «ні». Це не кохання.
Родинний юрист відкликав вимогу повернути документи. Синю теку визнали текою з призначеним Анні примірником документів і долучили до справи, а Лейла підтвердила, що кольє залишилося в кімнаті. Набіль передав звітність, Саміра офіційно спростувала чутки про аванс і подарунки. У її листі було одне речення: «Я боялася втратити дім і втратила право на твою довіру». Анна зберегла його для справи, але відповідати не стала.
За десять місяців суд розірвав шлюб. На той час попередній запис про призначення Анни керівницею скасували, банк письмово підтвердив відсутність зобов’язань, а інший судовий акт визнав недійсними її удавану згоду й корпоративні документи. Кримінальне провадження ще тривало, але ці рішення вперше офіційно підтвердили правдивість того, що Анна говорила в замкненій кімнаті…
