Наступного ранку, о пів на сьому, Олена вперше не стала видаляти листування з Артемом. Вона зібрала банківську виписку, договір оренди й нотаріальну теку. Потім написала чоловікові чотири рядки — про іншого чоловіка, майстерню, машину та гроші, — але не надіслала.
Наталя повідомила, що син уже в дорозі. Олена написала Миколі, що готова повернути всю суму, але він не відповів. Телефон Олександра був поза зоною досяжності. Олена відкрила вчорашнє надходження й перевірила можливість повернути гроші на той самий рахунок, але без підтвердження реквізитів покупця не наважилася переказувати велику суму.
Артем написав, що приміщення триматимуть до полудня. Олена відповіла: «Грошей не буде. Ключ залиш у сусідки». Більше нічого йому пояснювати вона не стала.
Олена взяла документи й спустилася. Сусідка біля поштових скриньок запитала про порожнє місце під вікном. Олена відповіла, що машина на обслуговуванні, й почула, що навіть тепер брехня зривається з язика швидше за правду.
Олександр написав: «Буду після восьмої. Зустрінемося у дворі». Звинувачень не було. Олена зрозуміла, що Микола, ймовірно, вже говорив із ним, але не знала, що саме встиг розповісти. Вона відкрила зізнання й додала ім’я Артема без слова «помилка» та скарг на самотність.
Олена натиснула кнопку виклику, але телефон Олександра був поза зоною досяжності. У тиші, що запала, з-за сусіднього будинку долинув знайомий низький звук двигуна…
