Дмитро Гнатенко сидів в інвалідному візку. Я зняв із нього пов’язку. Побачивши зашитий рот Ткаченка, він заскиглив; різкий запах свідчив, що від страху він не втримав сечу.
— Будь ласка, пробачте, — хрипів він. — Усе вигадав Ткаченко. Я не хотів, я тільки стояв поруч.
— Ти не просто стояв, Дмитре. Ти тримав камеру й бив мою доньку цими руками, — відповів я, розкладаючи інструменти.
Я наклав джгут на його праве передпліччя й виконав провідникову анестезію плечового сплетення, вимкнувши чутливість руки, але зберігши ясність свідомості.
Я взяв ампутаційну пилу. Процес ампутації кисті займає в досвідченого хірурга близько 7 хвилин. Перерізання сухожиль, спилювання променевої й ліктьової кісток, перев’язка променевої й ліктьової артерій шовковими нитками, формування кукси зі шкірних клаптів.
Я закінчив праву руку, потім повторив операцію на лівій. Не допустив зайвої крововтрати, обробив рани й сформував дві акуратні кукси без кистей.
— Тепер ти ніколи не зможеш тримати відеокамеру, Дмитре, і ніколи нікого не вдариш, — сказав я, затягуючи останній шов на лівій руці.
Третім був Богдан Савченко.
Богдан був найсильнішим. Він рвав ремені й намагався вирватися. Саме він бив Марину ногами й зламав їй пальці, коли вона захищалася.
Я стягнув пов’язку з його очей.
— Андрію Петровичу, благаю, у мого батька багато грошей. Скільки ви хочете? Мільйон? Два? Він віддасть усе.
— Богдане, гроші — лише папір, а ноги тобі більше не знадобляться. Ти надто легко звик топтати тих, хто не міг захиститися.
Я провів двобічну ампутацію нижніх кінцівок на рівні верхньої третини гомілок. За тією ж схемою: анестезія, джгут, розсічення тканин, пила, обробка кукс антисептиком, ушивання. А потім провів орхіектомію — видалення яєчок із перетином сім’яних канатиків.
Професійна кастрація. Без ускладнень. Я позбавив його можливості будь-коли продовжити свій рід.
Різко знизив рівень гормонів, які, як мені здавалося, робили його агресивною твариною. 72 години я майже не спав. Я чергував біля них, як чергують біля тяжких післяопераційних хворих.
Я міняв їм крапельниці з глюкозою й фізрозчином. Я вводив їм антибіотик цефтріаксон кожні 12 годин, щоб не почався сепсис. Я обробляв їхні рани перекисом водню й йодопіроном.
Я міряв їм тиск кожні 2 години. Вони не повинні були померти. Якби вони померли, вони б легко відбулися…
