— Пам’ятаєш наш сріблястий седан? — запитала Олеся. — Той самий, для якого ти нещодавно купив нові диски і який поліруєш щовихідних.
— До чого тут машина?
Роман різко підвівся зі стільця. Автомобіль був предметом його особливої гордості. Щоправда, оформлений він був на Олесю: кредит брала вона, платежі вносила вона, а чоловіка лише вписали до страхового поліса.
— Оскільки в тебе немає коштів на утримання машини, а я більше не хочу оплачувати твою зручність, годину тому я заїхала до компанії, яка займається терміновим викупом автомобілів. Машину продано. Гроші вже надійшли на мій рахунок.
— Ти брешеш! — заволав Роман так голосно, що Галина Миронівна впустила ніж.
— Анітрохи. Договір підписано. І це ще не все.
Олеся говорила без пауз, не даючи йому отямитися.
— Уторговані кошти я спрямувала на дострокове погашення кредиту за заміський будинок моєї матері. Але твоїх боргів це, звісно, не покриває. Тому я запросила оцінювача з комісійного магазину. Дуже ввічливий молодий чоловік.
— Якого ще оцінювача? Припини цей цирк!
— У квартирі назбиралося багато речей, якими можна розрахуватися. Колекційні рибальські приманки, дві пари дорогих кросівок, які ти кидаєш у передпокої, ігрова приставка й усі диски. Фахівець оцінив усе разом приблизно у сто п’ятдесят тисяч.
Роман зблід. Пальці, які ще недавно впевнено тримали бутерброд, помітно затремтіли.
— Ти не посмієш! Я зараз приїду й викличу поліцію!
— Тоді поквапся. Коробки вже спаковано, оцінювач невдовзі все забере. І зазирни в месенджер.
Телефон коротко дзенькнув. На екрані з’явилася фотографія сходового майданчика перед дверима квартири Галини Миронівни. Під стіною стояли вісім величезних чорних мішків, туго перетягнутих стрічкою, і обмотана скотчем валіза.
— Твої шорти, розтягнуті спортивні штани й шкарпетки я склала та відправила до мами, — пояснила Олеся. — Навіщо тобі повертатися у квартиру без їжі, зв’язку та розваг? Живи там, де тебе готові утримувати.
У слухавці чулося лише важке дихання Романа. Він повільно перевів погляд на матір. Галина Миронівна теж дивилася на фотографію, і її очі ширшали з кожною секундою…👉Продовження — натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
