Роман вишкірився, показав екран матері й увімкнув гучний зв’язок.
— Слухаю, — промовив він панським тоном і з навмисним хрускотом відкусив шматок бутерброда.
— Привіт. Зарплата надійшла? — запитала Олеся так буденно, ніби між ними не було трьох тижнів холодної війни.
— А тобі яке діло до моїх грошей?
Він виразно закотив очі. Галина Миронівна присунулася ближче й зашепотіла, прикриваючи рот долонею:
— Не здумай віддавати. Скажи, що затримали. Або що премії позбавили.
— Треба сплатити комунальні рахунки за минулий місяць і твою частку за нещодавній ремонт холодильника, — продовжила Олеся. — Перекажи свою частину.
Роман подивився на бутерброд у руці. В уяві дружина вже здавалася прохачкою, змушеною випрошувати в нього гроші. Від цього йому стало особливо весело.
— Та чого ти причепилася? Усе тобі подавай! Немає в мене грошей! — розсміявся він у слухавку.
Сміх вийшов гучним і хриплуватим. Крихти посипалися на стіл. Мати схвально підморгнула й підняла великий палець.
— Зовсім нічого немає? — уточнила Олеся.
— Ані копійки. Вважай, я банкрут. Тож розбирайся сама, а я зайнятий. У мене ділова вечеря.
— Зрозуміло, — дуже м’яко озвалася вона.
Кілька секунд у слухавці панувала тиша. Романові несподівано стало незатишно. Усмішка лишилася на обличчі, але сміх зник, наче його вимкнули. Він машинально поклав бутерброд на тарілку й витер пальці серветкою. Навіть Галина Миронівна перестала підказувати й насторожено прислухалася.
— Я давно помічала, що планувати витрати тобі важко, — продовжила Олеся вже чіткішим голосом. — Оскільки ти офіційно оголосив себе неплатоспроможним і накопичив борг за житло та продукти, мені довелося взяти ситуацію у свої руки. Ми ж сім’я. Не можна кидати близьку людину з такими проблемами.
— Що ти зробила? — Роман перестав жувати.
Шматок багета в роті раптом видався сухим, наче картон. Він іще не розумів, що саме приготувала дружина, але її інтонація не віщувала нічого доброго…👉Продовження — натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
