Перші дні нова схема здавалася Романові бездоганною. Після роботи він їхав до матері, з’їдав усе, що з’являлося на столі, користувався її ванною та пральною машиною, а іноді залишався ночувати на старому дивані. Удома Олеся не сперечалася й не намагалася повернути його розмовами. Вона спокійно готувала собі червону рибу, дивилася серіали на планшеті, а потім виконувала вправи.
Так тривало три тижні. Роман вважав, що витримує облогу, хоча витрати на його незалежність тепер несла не дружина, а літня мати.
Галина Миронівна дотримувалася суворих поглядів на сімейні ролі, проте рахувати гроші вміла чудово. Її пенсія не збільшувалася від того, що син щодня знищував запас м’яса, сиру та фруктів, розрахований на тиждень. Наприкінці третього тижня в гаманці залишилося зовсім мало.
Того вечора Роман знову відчинив її холодильник і потягнувся до копченої ковбаси. Мати стала між ним і полицею.
— Ромчику, ти б хоч раз продукти купив, — обережно почала вона. — У мене до кінця місяця лише три тисячі. Пенсія в мене звичайна, не бездонна.
Вона говорила все ще лагідно, по-материнському, однак долоню з дверцят холодильника не прибрала. Роман уперше помітив, що полиці за її спиною майже спорожніли, а звична тарілка з нарізкою зникла зі столу.
— Мамо, зараз важкий період. Олеся мене майже розорила, — звично заскиглив він. — Мені треба зберегти свої кошти. Я вкладаюся в себе.
Галина Миронівна насупилася. Підтримувати сина словами було легко. Щодня оплачувати його апетит виявилося значно менш приємно.
— Стривай. Ти ж сам казав, що дружині нічого не даєш. Куди тоді зникають гроші?
Роман відвів погляд.
— У мене витрати.
— Я вчора бачила квитанцію. Ти новий контролер для приставки замовив. Отже, на іграшку гроші знайшлися, а мати зобов’язана годувати тебе супом?
— Мені теж треба нормально відпочивати. Це корисна покупка, — ображено заперечив він.
— Корисна покупка, значить…
Мати вимовила це повільно. У її очах уперше промайнуло розуміння, чому невістка перестала оплачувати чужий комфорт. Роман вловив зміну в голосі й поспішив піти, доки обережний натяк не перетворився на пряму вимогу брати участь хоча б у витратах на їжу.
До наступного десятого числа залишалося чотири дні. Він вирішив протриматися, отримати зарплату, купити найдорожчі делікатеси й влаштувати показовий бенкет. Йому хотілося довести дружині, що її холодильник, замки й заборони нічого не важать.
У п’ятницю, рівно о пів на третю, телефон коротко дзенькнув. На картку надійшло дев’яносто п’ять тисяч. Роман розправив плечі просто за робочим столом і навіть на начальника поглянув із ледь помітною зверхністю.
Після роботи він зайшов до магазину делікатесів. У кошик лягли банка червоної ікри, свіжий хрусткий багет, вершкове масло й копчене м’ясо. З покупками Роман вирушив до матері, щоб улаштувати переможну вечерю.
Галина Миронівна відчинила двері вже без колишнього захвату. Утім, ікра трохи її пом’якшила. Мати поставила чайник і нарізала хліб. Роман щедро намащував масло, викладав зверху блискучі ікринки й насолоджувався відчуттям цілковитого тріумфу.
Саме тоді задзвонив телефон. На екрані висвітилося ім’я дружини…👉Продовження — натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
