Але наступного дня після виписки Назар сам прийшов до них додому. Галина Степанівна зустріла його так, ніби до квартири ввійшло довгоочікуване світло. Вона завжди любила Назара, пам’ятала його ще хлопчиськом, який то захищав Лесю, то їв її млинці з сиром так, ніби смачнішого нічого на світі не буває. Того дня вона напекла цілу гору млинців, поставила чай, поралася, а потім раптом сказала, що їй треба пройтися, і залишила молодих людей самих.
Насправді вона дві ночі майже не спала. Після аварії страх за доньку став таким щільним, що душив її. Але з появою Назара в квартирі Галина Степанівна вперше відчула: Леся більше не зовсім сама. Гуляючи потім тихими доріжками невеликого парку, вона ловила себе на тому, що усміхається, згадуючи, як колись ці двоє дітьми ділили одну цукерку навпіл і сварилися через дрібниці, щоб за п’ять хвилин знову помиритися.
А в квартирі спочатку було ніяково. Леся і Назар сиділи за столом, пили чай, обережно усміхалися і ніби заново вчилися розмовляти. Але за пів години колишня близькість почала повертатися. Вони згадували двір, сусідів, шкільні витівки, розповідали, що сталося з ними за роки розлуки. Леся майже нічого не сказала про Макара. Назар теж не зізнався, як часто сварив себе за юнацьку боягузливість, за те, що колись не зумів сказати їй про свої почуття і сховався за Яриною, як за ширмою.
Іноді в розмові виникали паузи, і тоді обоє збентежено тягнулися до чашок. Леся помічала на руках Назара дрібні подряпини, сліди важкої праці, і думала про те, що хлопчисько зі старого двору став дорослим чоловіком, але погляд у нього залишився колишнім — прямим, уважним, трохи насмішкуватим, коли він намагався приховати хвилювання. Назар же дивився, як вона поправляє пасмо біля скроні, як усміхається самими губами, якщо спогад зачіпає болюче місце, і боявся спитати зайве, щоб не зруйнувати довіру, яка тільки-но почала повертатися.
Вони проговорили до глибокої ночі. Галина Степанівна давно повернулася і спала у своїй кімнаті, а Леся з Назаром усе сиділи в напівтемряві, ніби боялися, що ранок забере в них це крихке повернення…
