Увесь вечір Катерина плакала, то сердилася на чоловіка, то лякалася власних звинувачень. До ранку сльози вичерпалися, залишивши по собі біль у скронях і важку порожнечу. Попри тріщини, телефон іще працював, і Катерина набрала Оксану — найближчу подругу, з якою дружила понад двадцять років.
— Приїдь, будь ласка, — попросила Катерина. — Мені зараз так погано, що сама я не впораюся.
Оксана з’явилася за годину. Вона була бездоганно нафарбована, одягнена в нове пальто й оповита знайомим дорогим ароматом. Роззувшись, подруга пройшла на кухню, вислухала плутану розповідь і стиснула губи.
— Катю, ти справді не розумієш, що відбувається, чи боїшся зізнатися самій собі?
— Про що ти?
— Остап постійно їздить у справах, зустрічається з клієнтами, затримується. А ти звикла вірити всьому, що він каже. Чоловік рідко виносить із сім’ї таку суму без поважної причини. Тут або борги, або інша жінка.
Оксана відчинила кватирку, закурила й випустила дим надвір. Її слова пролунали надто впевнено, і від цієї впевненості Катерині стало моторошно.
— Ти справді думаєш, що в нього хтось є?
— Перевір телефон. Переглянь листування, дзвінки, видалені повідомлення. Якщо він щось приховує, десь обов’язково залишиться слід.
Пізно ввечері Остап повернувся, мовчки пройшов до вітальні й ліг на диван. Катерина дочекалася, поки його дихання стане рівним, а тоді обережно взяла телефон із журнального столика. Паролем і досі була дата їхнього весілля. Екран розблокувався з першої спроби.
Вона переглянула всі чати, історію дзвінків, робочі повідомлення й спробувала знайти видалені записи. Нічого підозрілого. Лише справи, розмови з матір’ю та кілька листувань із друзями. Жодних незнайомих жіночих імен, прихованих зізнань чи натяків на таємне життя.
Наступного дня Катерина розповіла про це Оксані.
— Там нічого немає. Я перевірила все, що змогла.
Подруга поправила рівний чубчик і всміхнулася.
— Яка ж ти довірлива. Старий пароль він міг залишити навмисне, щоб ти заспокоїлася. Напевно, є інша сім-картка або другий телефон, який він тримає в машині. Ти сама казала, що вечорами він сидить із ноутбуком і відвертається, коли ти підходиш.
Катерина згадала, як останнім часом чоловік затримувався, його розмови про звіти й довгі години перед екраном. Звичайна робота тепер набувала тривожного змісту. Оксана не навела жодного доказу, але сумнів уже пустив коріння, і зупинити його ставало дедалі важче…
