Ремонтом довелося займатися без Дмитра. Вадим приїздив до покрівельників, підганяв постачальників і роздавав вказівки з виглядом людини, здатної владнати будь-яку затримку одним дзвінком. Коли в коморі потекло з’єднання, він дістався будинку навіть раніше за викликаного сантехніка.
Того вечора вони з Ольгою вперше залишилися вдвох за чашкою кави. Вадим розповідав кумедні історії про вибагливих клієнтів, і вона несподівано багато сміялася. Розмови з чоловіком останнім часом зводилися до самопочуття, рахунків і речей, які потрібно було передати. Про небезпеку Дмитро мовчав, а на звичайні побутові розмови в нього наче вже не лишалося сил.
Вадим діяв поступово. Спершу дав номер нібито винятково для питань щодо ремонту, потім привіз потрібну деталь, а згодом зголосився допомогти зі світильниками. Він приїздив на дорогій службовій машині, завжди мав бездоганний вигляд і легко розпоряджався часом інших людей. У його присутності навіть неприємності здавалися дрібними й такими, що швидко владнаються.
Одного разу дощ знову застукотів по даху, а в коридорі почулося падіння крапель. За сорок хвилин Вадим уже був на місці. Він додзвонився робітникам і до пізньої ночі допомагав затягувати плівкою незавершену ділянку. Нічого героїчного в цьому не було, але Ольга надто довго давала всьому раду сама, тож можливість розділити з кимось тривогу здалася майже подарунком. Уранці Дмитро надіслав коротке повідомлення, але передзвонити не зміг. Порівняння було несправедливим — і водночас надто зручним для неї.
Про те, що вона заміжня, Ольга нагадала раніше, ніж Вадим уперше до неї торкнувся. Він відповів, що сам вільний і нікому нічого не обіцяв. Потім затримав погляд на фотографії Дмитра й зауважив: шлюб не повинен перетворювати людське життя на нескінченне очікування.
Ці слова влучили в образу, яку Ольга старанно приховувала навіть від самої себе. Розумом вона усвідомлювала, що чоловік опинився далеко не з власної примхи. Але їй набридло прокидатися самій, їздити до порожнього будинку й чекати на рідкісний дзвінок, який міг урватися посеред фрази.
Після від’їзду робітників вони вийшли на терасу. Ольга бачила, як Вадим наближається, і часу відступити було достатньо. Вона залишилася на місці. Згодом їй хотілося пояснити той поцілунок самотністю, слабкістю чи накопиченою втомою, хоча насправді тієї миті вона чудово усвідомлювала власний вибір…👉Продовження — натисніть кнопку «Уперед» під рекламою👇👇👇
