До наступної адреси добиралися маршруткою, в інший район. Двері відчинила молода жінка, років тридцяти, з дитиною на руках. Малюкові було місяців вісім. Він одразу взявся серйозно розглядати Оксану, поки мати слухала пояснення незваних гостей.
Цього разу прийом виявився іншим.
— Які ще прикраси? — різко спитала жінка. — Чоловік загинув, поліція все описала. Я нічого не приховувала. Чужого в мене немає.
— Я й не кажу, що ви щось приховали, — відповіла Оксана. — Серед повернених речей могла опинитися каблучка чи браслет, які раніше йому не належали. Він і сам міг не знати, звідки вони.
— Ви мене звинувачувати прийшли?
— Просити.
Жінка дивилася насторожено, чекаючи підступу. Дитина тим часом дісталася до ґудзика на її халаті й зосереджено крутила його пальцями. Мати стримувала її, не відводячи погляду від гостей. Оксана не повторювала прохання й не намагалася зламати цей опір. Лишалася на місці, даючи господині самій вирішити, що робити далі.
Тарас стояв трохи позаду. Поки тривала пауза, він розглядав фарбовану стіну під’їзду. Тут не допомогли б ані пояснення про власний борг, ані розповідь про каблучку. Треба було дочекатися відповіді жінки, яка щойно почула неприємні слова про речі загиблого чоловіка.
Минуло, мабуть, хвилини три.
— Зачекайте, — нарешті сказала вона.
Двері лишилися відчиненими. Жінка пішла вглиб квартири, а повернувшись за кілька хвилин, поклала на тумбочку біля входу браслет із червоним каменем. На Оксану й Тараса більше не дивилася.
— Він мені від самого початку чужим здавався. Зовсім не в його смаку. Я й не надягала жодного разу.
У голосі вже не було колишньої різкості. Оксана загорнула браслет у полотно й неголосно промовила ті самі короткі слова, що й за першою адресою. Господиня нічого не відповіла. Лише міцніше пригорнула дитину до себе.
Третім був приватний будинок в іще одному районі. Хвіртку відчинили діти: хлопчик років десяти й дівчинка трохи молодша. Обоє з цікавістю розглядали гостей. Оксана подивилася на дівчинку й на коротку мить завмерла.
Тарас це помітив. На дитячому зап’ясті поблискував вузький золотий браслет із дрібним візерунком. Дівчинка трохи виставляла руку вперед. Не вихвалялася навмисне, просто нова прикраса їй подобалася, і вона весь час відчувала її присутність…
